Рух — це шлях до добробуту, національного відродження і демократії (розмова в редакції)

      З історії Руху

      Газета Рух № 1 квітень 1995 рік

      Наша довідка: Швець Валерій Тимофійович, 45 років, фізик-теоретик, у 1971 році закінчив Одеський державний університет, доктор фізико-математичних наук, професор кафедри прикладної математики та обчислювальної техніки Одеської державної академії холоду, голова Одеської крайової організації Народного Руху України.

      Валерію Тимофійовичу, чим викликана поява в Одесі нової газети «Рух» — органу крайової організації?

      Поява друкованого органу — це закономірний етап в організаційному становленні нашої партійної організації. Ми вже маємо дві районні партійні газети: «Наш голос» у Великомихайлівці та «Демократичний Ізмаїл» відповідно в Ізмаїлі. Нарешті прийшла черга і за Одесою. На відміну від районних центрів області Одеса має досить демократичну пресу. Крайова організація та члени нашої партії мають до неї широкий доступ. Ця обставина в певній мірі стримувала становлення нашої власної газети.

      То можливо не слід було б поспішати з виданням цієї газети?

      Ні, слід. Бо чим складніша ситуація в Україні, чим більше відрізняється точка зору нашої організації на ту чи іншу подію від точки зору пересічного мешканця Одеси, який ще дуже далекий від того, щоб розуміти, а тим паче підтримувати нашу боротьбу, тим складніше, а дуже часто і не можливо надрукувати відповідний матеріал в одеських газетах. Закінчу цю думку так — більшість наших заяв з актуальних подій в Україні і світі так ніколи і не стали відомими поза межами приміщення крайової організації, де вони приймались.

      Чи не могли б ви визначити місце Руху в політичному спектрі України, його головні гасла?

      Народний Рух України є правоцентристською політичною партією. Лівіше нас знаходяться соціал-демократи, соціалісти та комуністи. Правіше _ Українська республіканська партія, Конгрес українських націоналістів, Організація українських націоналістів, Українська національна самооборона.

      Чи є Рух організацією антикомуністичною?

      Безумовно є, так само як і антифашистською. Для України комунізм становить додаткову небезпеку. Якщо комуністи Росії відстоюють інтереси власної держави, так як вони їх розуміють, то комуністи України, як правило, відстоюють інтереси іншої держави — Росії, а не України. З моєї точки зору ортодоксальний комунізм у формі більшовизму, що пустив глибокі корені на теренах Російської імперії, завжди був і є ідеологічним прикриттям російської імперської ідеї, російської національної ідеї, називайте це як завгодно. Саме в роки радянської влади перед метрополією відкрилась можливість не просто асиміляції неросійських народів, а безпрецедентного в історії їх фізичного винищення.

      Але ж комуністи називають себе найбільш послідовними борцями за економічні та соціальні права людей?

      Дивні, щоб не сказати більше, ці борці. Життєвий рівень, добробут людей залежить в першу чергу від кількості матеріальних благ, що виробляються в державі, від ефективності її економіки. З моєї точки зору всі дії комуністів у парламенті та місцевих органах влади від гальмування економічних реформ до блокування будівництва нафтотерміналу в Одесі обйективно спрямовані на поглиблення економічної кризи і відповідно на зниження життєвого рівня людей. Навіть такі їх кроки, як вимоги в парламенті чергового значного підвищення заробітної платні завжди приводять до подальшого зниження життєвого рівня людей, оскільки ще далі розкручують спіраль гіперінфляції. А це призводить до подальшого згортання виробництва і, відповідно до подальшого зниження життєвого рівня людей. (відповідно до економічної науки, якщо інфляція перевищує певний, як правило, невисокий рівень, то капіталовкладення у виробництво втрачають сенс).

      Щоб реально піднести життєвий рівень народу, треба мати науково обґрунтовану програму економічних перетворень в Україні, розвитку промисловості, сільського господарства, освіти, науки та послідовно впроваджувати їх у життя. Рух таку програму має, комуністи не мають і не можуть мати. Марксизм-ленінізм жодній країні не приніс економічного процвітання, а її громадянам добробуту. Нещодавно я повернувся з Англії, де був у складі делегації Руху на запрошення консервативної партії Великобританії. Так ось, навіть у Англії, 16 років тому, коли влада останній раз належала лейбористам, були черги за хлібом. Комуністи зразка 1917 року визнавали дві арифметичні економічні дії: відняти і поділити, і я не бачу помітного прогресу у комуністів теперішніх. В той же час Рух вважає, що секрет добробуту народу полягає у використанні двох інших арифметично-економічних операцій: скласти і помножити.

      Зараз всі говорять про приватизацію. І Рух виступає за приватизацію. В чому своєрідність його концепції у цьому плані?

      Економічним та політичним фундаментом процвітаючої держави, носієм національної ідеї у найкращому розумінні цього слова може бути тільки потужний середній клас, тобто люди, що живуть у достатку, володіючи тою або іншою власністю, які є відносно економічно та політично незалежними від будь-яких управлінських та політичних структур. Бідна людина не має національності, не має Батьківщини в прямому розумінні цього слова. Їй погано і вона готова підтримати будь-кого, хто обіцяє їй більше за інших. Історично в Україні бідні ніколи не були носієм державотворчого початку. У часи Богдана Хмельницького та гетьмана Мазепи вони були опорою російських царів, у роки радянської влади 0- більшовиків, зараз — необільшовиків. Тому ми обйективно зацікавлені в тому, щоб в Україні не було бідних. Зараз ми боремось за те, щоб приватизація була проведена в інтересах переважної більшості громадян України, які повинні, нарешті, стати власниками. В Україні все ще є, що дати власному народу. На жаль, приватизація у нас іде не по рухівському, а по номенклатурному сценарію. . Той, хто в роки радянської влади правив державною власністю від імені народу, зараз поступово стає юридичним хазяїном цієї власності. Переважна ж маса людей все більше бідніє, обйективно послаблюючи соціальну базу демократії та національного відродження не тільки українського, але і всіх інших народів, що живуть в Україні. Таким чином саме в питанні про власність — кореневому питанні будь-якої революції — ми рішуче розходимось з правлячою елітою нашої країни. Саме тому Рух, на відміну від ряду інших партій національно-демократичного спрямування, ніколи не йшов на тісне співробітництво з державними структурами, залишаючись всі останні роки головною опозиційною партією України.

      У чому ви бачите головне завдання Руху на сучасному етапі?

      У реалізації нашої програми. У нас вже давно є програма розбудови Української держави, програма економічних реформ, програма національного відродження. Ці програми відбивають прогресивну історичну тенденцію. Тому кожний наступний президент України, незалежно від його партійної приналежності, використовувати суттєві її фрагменти в якості своєї програми. Головним же засобом реалізації нашої програми може бути перемога наших кандидатів на виборах всіх рівнів. Цій же меті буде служити і наша нова крайова газета «Рух».

      Хотів би запросити всіх бажаючих зустрітися з нами до центру української культури на вулиці Рішельєвській, 9а.

      Розмову вів редактор газети Рух Іван Батюк, кандидат філософських наук, доцент.